Артем Березнев -
Ще один приклад створення біотопного акваріуму
Відтворення великого середовища в обмеженому просторі це завжди не просто, особливо якщо ти вперше бачиш цю водойму і в тебе обмежений час.
Останній раз це було в такому рідному Маріуполі, разом з молодим маріупольським біотопщиком Данилом, в аквастудії «Банка». Ми готувались до Українського конкурсу молодих біотопщиків і створювали біотоп нашої рідної домашньої водойми- р.Кальчик .
Наразі я стояв на березі нової для себе гірської річки, знаючи про неї тільки, як рибак, який бував в цих краях лише восени і бачив яскравих представників Червоної Книги України віч-на віч. Я озирнувся. Розпізнавши в незвичному звуці - хрускіт від падаючого мокрого снігу на високовольтні лінії. Я викреслив його з сприйняття і почав дослухатись до річки. Прут в січні був спокійний, але ухил в нього був все одно доволі великим і шуму він робив теж багато . Він постійно давив на мої болотні чоботи, намагаючись перекинути мене і доторкнутись до мого волосся своїми льодяними краплями.
Я перевернув біля берега пару каменів. Там не було нічого окрім вмерлих залишків діатомових водоростей. Зайшовши вже по коліно в прибережну течію, я дістав невеликий камінь і знайшов під ним одноденку. Вона була дуже здивована і знаходячись в останній крапельці води, дивилась на мене своїми двома великими оченятками, а її трійний хвіст гарно впирався в камінь. Ага – перший гідробіонт для мого проекту вже є.
Я випустив одноденку в невеличкий контейнер і зробив пару фото – треба вдома детальніше подивитись, що це за вид. «Вдома» - кожного разу стараюсь якось заміняти це слово, згадаючи про те місце де ночую останній рік. Ще слово «повернемось» постійно привносить деструктив в мої думки - воно ставало все більш розмитим і незрозумілим з кожним прожитим днем вдалі від Дома, від Азова, від Степу.
Бічним зором я побачив, якийсь рух. Я знов опинився біля Прута, рух був десь в кронах дерев - це летів зелений дятел. Він ніби не міг літати, це був не політ, а якесь повільне падіння -два помахи крилами і затяжне піке. Дятел долетів куди треба, я видохнув, що він не вбився і продовжив свої дослідження цього холодного красеня.
Мій акваріум був невеликим і багато чого в себе не вмістив би. Я вирішив зробити центральну композицію з купи корінчиків. Я зайшов в потік і почав шукати місце, яке можна було скопіювати. Це воно – так це воно. Це був невеликий камінь , на який течія нанесла коріння, за ним був дрібний пісок і повільна течія, в якої ховалися якась малеча риб.
Я набрав піску та доволі довго його промивав – не хотів, щоб біотоп нагадував болото. Вода в річці була доволі прозора – треба зробити таке саме і в моїй маленькій копії.
Тим паче його не потрібно багато. Вода зупиняла рух крові к кінцівкам, коли я занурював руки, щоб набрати піску чи відзняти на мою камеру підводне життя. Робити такі експедиції та дослідження в січні – така собі забавка, але зимове життя теж повинно бути задокументовано. Тому я, з червоне-синіми руками, швидко біг до вогнища, щоб відновити кровопостачання та якось перевести подих, вдихаючи гаряче повітря від мого, булькатящого на вогнищі, чайника і з новими силами повертався до річки.
Коріння теж треба було промити, але не так сильно. Все ж таки в природі на них залишався намул і я хотів його зберегти. Я взяв секатор – дуже корисна річ, якщо збираєтесь на водойму та відрізав коріння необхідної довжини. Обрізані кінцівки я замаскував, підпаливши їх на вогнищі.
Я поклав всі декорації в банку і трошки накаламутив – піднявся намул з камінчиків та з корячок. Я заздалегідь взяв з собою маленький фільтр, світло і джерело живлення в виді домашнього ОПС , який ми останніми тижнями використовували практично щодня - окупанто-російські війська постійно обстрілювали нашу систему енергопостачання і світло було по декілька годин на добу, якраз вистачало щоб зарядити телефони та попрати .
Фільтр я заховав позаду каменюки, закриваючи його шнур коріннями. Композиція була практично готова і вона мені подобалась – саме таке підводне життя я побачив, зануривши підводну камеру в льодяні води Прута. Вздовж берега я дуже швидко наловил дрібних рибок і випустив їх в нову тимчасову домівку. Риби спочатку дуже важко дихали, але десь через десять хвилин заспокоїлись і почали цікавитись , плаваючи по банці з доволі розумним видом.
Я включив світло, затемнив задній фон і все стало на свої місця. Фільтр робив потічок, в якому крутились бульбашки повітря і маленькі шматочки корінчиків, світло було розсіяним, проникало через коріння пучками променів і додавало таємничості , риби тримались на вільній ділянці біля переднього скла, одноденки та волохокрилки повзали знизу.
Шум пелюстків діафрагми об’єктива та характерний звук затвора фотоаппарата зазначив, що перша подорож закінчилась. Можна обережно повертати всіх гідробіонтів в їх домівку, збирати приладдя та їхати монтувати першу серію відео про дослідження річок України.